Болезнь паркинсона (гипертонично–гипокинетический синдром, палидарний синдром) – синдром экстрапирамидных расстройств с преимущественным поражением палидуму, где основными симптомами являются гипокинезия, повышение мышечного тонуса, тремор покоя, постуральные расстройства.
Рефлекс уперше був описаний Рене Декартом у 1662 році, коли вчений звернув увагу на заплющування очей у відповідь на дмухання. Цей рефлекс отримав назву «мигального».
Слово «рефлекс» походить від латинського слова «reflex» – «відображений, відбитий», у тогочасному розумінні – це відображення у головному мозку предмета, що наближається.
Перед сімейним лікарем поставлені надзвичайно великі задачі: проведення діагностичних, профілактичних та лікувальних заходів щодо широкого контингенту хворих, які поєднані в сімейні кола і відрізняються поліморфністю патологічних проявів. Суттєвий віковий діапазон – від періоду новонародженості до глибокої старості – ускладнює завдання, адже параметри норми і патології протягом життя мають значну варіабельність, захворювання мають свої особливості в різні вікові періоди тощо.
Типовим больовим синдромом в ревматології є біль у спині. Близько 30% населення розвинених країн світу мають хронічний біль у спині, чисельність таких хворих останніми роками неухильно збільшується.
Чинники ризику виникнення болю в спині. У розвитку синдрому болю в спині велике значення має спосіб життя.
Согласно классическому научному определению, боль является неприятным, гнетущим, даже нестерпимым ощущением, которое возникает вследствие сильных раздражений нервной системы; это одна из защитных реакций организма, возникающая в процессе эволюционного развития. Часто боль является первым признаком болезни или сигналом опасности, которая угрожает организму.
Решение проблемы эффективной и безопасной фармакотерапии является основой прогресса в нынешней неврологической клинической практике. В связи с этим современная нейрофармакология переживает период активнейшего за все время своего существования развития.
У загальній структурі захворювань серцево-судинної системи порушення мозкового кровообігу вирізняються найбільш тяжкими медичними, соціальними та економічними наслідками. Найскладніша форма судинних захворювань – інсульт. Він може стати тяжким ускладненням або фатальним наслідком різноманітних патологічних процесів.
Перинатальна енцефалопатія – це захворювання неврологічного характеру, яке призводить до порушень роботи головного мозку. Слово енцефалопатія якраз при перекладі і означає - хвороба мозку, а прикметник «перинатальна» говорить про те, що причини цього захворювання батькам слід шукати ще в тому періоді, коли дитина перебувала в животі у матері. Якщо бути зовсім точним, то приблизно з 30 тижня вагітності і до закінчення 1 тижня життя.
Як відомо, коло обов’язків сімейного лікаря, а разом із тим – потреба в додаткових знаннях та вміннях дуже широкі, адже під його наглядом перебуває значна кількість хворих, поєднаних між собою в сімейні кола, що відрізняються широким віковим діапазоном і різноманітним спектром захворювань.
Якщо враховувати, що сучасна медицина характеризується всезростаючою кількістю ускладнень від побічних ефектів та алергійних реакцій медикаментозної терапії, то можливості застосування альтернативних та/або комплементарних підходів у лікуванні додають оптимізму.
Перед сімейним лікарем поставлені надзвичайно великі задачі: проведення діагностичних, профілактичних та лікувальних заходів щодо широкого контингенту хворих, які поєднані в сімейні кола і відрізняються поліморфністю патологічних проявів. Суттєвий віковий діапазон – від періоду новонародженості до глибокої старості – ускладнює завдання, адже параметри норми і патології протягом життя мають значну варіабельність, захворювання мають свої особливості в різні вікові періоди тощо.
